Період Другої Світової війни є одним із найбільш складних в історичній долі всієї України. В боротьбі з гітлерівськими агресорами склали свої голови мільйони кращих синів і дочок нашого народу. Вагому роль у визволені нашої Батьківщини відіграли молоді хлопці.
І не дали, і захистили рідну землю. Витримали найжахливіші випробування 1418 днів і ночей страшної війни, яка забирала найкращих, найблагородніших, найулюбленіших батьків, братів, сестер, дочок та синів.
Війна… Написав це слово і вжахнувся. Нинішнє молоде покоління переосмислює історію, історію останньої війни – Великої Вітчизняної. А в серці старшого покоління це слово – незагойна рана. Це – обірвані на самому початку мрії про майбутню професію, сподівання на довге й щасливе життя. Це – останній потиск руки, останній поцілунок, останній погляд найближчої людини.
Війна увірвалась в серце нашого народу, як осколок. Затьмарила сонячне небо димом пожеж, стала болем нестерпним від чорних похоронок. Скільки крові пролито! Скільки сліз виплакано!
Імена учасників бойових дій за наше село викарбувані на плитах братських могил, на обеліску, що розмістилися в парку Слави, в найбільш екзотичному його місці, де вічнозелені ялинки в скорботному мовчанні тісно зімкнули свої ряди. Жителі села, учні школи подбали про те, щоб пам'ять про героїв зберігалася в віках.
На це священне місце завжди приходять з клятвою вірності Україні воїни-новобранці, молоді подружжя, учні школи, всі жителі села. Односельчани в знак поваги і шани до воїнів-визволителів на обеліску Слави викарбували слова:
«Слава вам храбрые, слава бесстрашные,
Пам'ять о вас не умрет никогда.
Жизнь сокрушивши,
Смерть победившие,
Вас никогда не забудет народ»
І в нашому краї лунали постріли гармат та танків. За наше з вами життя боролося багато молодих та літніх людей. Одним з них був молодий хлочина – Плющенко Сергій Олексійович.
Плющенко Сергій Олексійович – старший лейтенант, командир 1-ї танкової роти 43-го окремого танкового полку 37-ї армії Степового фронту, Герой Радянського Союзу, нагороджений орденом Червоного Прапору та орденом Червоної Зірки.
Народився в 1919 році в селищі Клинці, з 1925 року – місто Клинці Брянскої області, в сім’ї робітника. Закінчив середню школу в Клинцях. Працював в місті Смоленську. В Червоній Армії з 1939 року. У 1941 році закінчив Саратовське танкове училище. Кандидат ВКП (б) з 1942 року.
 |
Цей робочий хлопець прожив всього 23 роки, але залишив про себе таку пам'ять, що коли зустрічаєшся з людьми, які знали його, читаєш його листи, не віриш, що пішов він з життя так рано. Віриш тільки в те, що такі не вмирають. Вдячна пам'ять нащадків залишила його навічно, закарбувавши ім'я героя в назвах російських і українських вулиць.
В Клинцях багато хто пам'ятає, що Сергій Плющенко був слюсарем фабрики імені Ногіна, завзятим футболістом, студентом фізкультурного технікуму. Потім армія і танкове училище.
Офіцером рідні бачили його всього один раз, вірніше, одну мить. 22 червня 1941 військовий ешелон, що летів на зустріч війні, зупинився в Клинцях на 20 хвилин.
Цього часу лейтенанту Плющенку вистачило, щоб добігти додому і назад. Він тільки обійняв рідних, сказав кілька слів. І потім в листах з різних фронтів згадував цю зустріч, мріючи скоріше повернутися. Його військові дороги нерідко пролягали біля самих Клинців. Але Сергій більше жодного разу там не був.
Його листи додому переповнені синівською любов'ю до батьків. І ненавистю до ворога переповнені ті листи. Подвиги, напевно, найчастіше диктуються любовю й ненавистю.
"За два з половиною роки війни не одна сотня фашистів закінчила життя під гусеницями мого танка і під вогнем гармати. Не одна сотня ще приплюсуеться ..."
Це рядки з листа рідним. Як тримав він своє слово і воював на Брянщині та на Україну, розповідає архів Міністерства Оборони СРСР.
17 серпня 1941, розгромивши обоз супротивника, екіпаж, яким командував С. Плющенко, наздоганяв свою частину. Біля села Олександрівка, що в Унечському районі, машина раптом стихла. Всю ніч екіпаж ремонтував її. Танкісти поспішали. Ось-ось могли підійти німці. І вони прийшли на світанку, коли ремонт був закінчений. Фашисти почали оточувати танк. Загибель здавалася неминучою.
"Займайтеся своєю справою, - наказав Сергій екіпажу. - а з німцями я поговорю".
Він сховався в кущах. Незабаром "заговорив" його автомат.
Втративши дев'ять солдатів, німці не наважились наступати, залягли. Але тепер наступали танкісти Плющенка. Танк, сіючи паніку, очистив село від фашистів. А потім сховався. Під Унечей, знищивши автомашину, екіпаж добув цінні відомості. А 12 серпня танкісти Плющенка відзначилися вже в районі Костюковичів, знищивши ворожий танк і забезпечивши переправу нашій роті. За бої на Брянщині юний командир танка С.А. Плющенко наказом по Брянському фронту від 7 листопада 1941 року був нагороджений орденом Червоного Прапора.
В 20 років війна для Сергія стала роботою, смертельна небезпека і рани – звичайними умовами фронтового життя. Про жорстокі бої, в яких брав участь, про свої рани він пише рідним просто, в декількох рядках:
"Проходили недалеко від Унечі. Вирватися до вас не можна було. Брав Великі Луки. Нагородили орденом Червоної Зірки. Тут же поранений.
Два з половиною місяці лежав у госпіталі. В 43-му був на Орловско-Курскому напрямку, після чого форсував Дніпро і був важко поранений . Але вилікувався швидко, за півтора місяці ... "
Як він воював, можна судити по його ж рядках:
"За форсування Дніпра мене представили до звання Героя Радянського Союзу. Читайте "Правду" за 22 грудня 1943 року". . .
То був дійсно безсмертний подвиг героя.
Ворог сильним артилерійським вогнем обстрілював лівий берег Дніпра, намагаючись всіма силами перешкодити нашим частина форсувати річку і, головним чином, не дати переправити наші танки. Авіація противника також весь час висіла над переправою.
Командиру першої танкової роти старшому лейтенанту С.О.Плющенку було дано завдання: переправити танки на правий берег Дніпра.
В ніч з 30 вересня на 1 жовтня під артилерійським вогнем ворога наші танки були переправлені через Дніпро. І відразу ж вступили в бій. Раптовим і швидким ударом у гітлерівців були відбиті три висоти, і наша піхота укріпилась на них.
Наказом командуючого 37-ї армії танки були перекинуті на західну окраїну села Куцеволовка із завданням: разом з піхотою оволодіти на цьому
фланзі ще трьома пануючими висотами, бо з них противник продивлявся весь плацдарм на правому березі і тримав йього під прицільним прямим артилерійським вогнем, сковуючі дії наших частин.
С.О.Плющенко одержав бойовий наказ, швидко оцінив обстановку, довівши завдання до всього особистого складу, почав свої бойові дії. Танкісти разом з піхотою при відсутності підтримки артилерії з нашого боку, на чолі з С.О.Плющенком, відкинули ворога і зайняли одну з висот. Гітлерівці посилили натиск і всіма силами намагалися удержати другу висоту.
Танкісти ринулись в атаку, однак ворог сильним мінометним вогнем примусив нашу піхоту залягти.
Бачучи це, С.О.Плющенко залишив половину роти, щоб вела за собою піхоту, а сам пішов уперед, давлячи піхоту противника і знищуючи його вогневі точки.
Старший лейтенант оволодів висотою і протягом шести годин танками утримував її до приходу піхоти. У відповідь гітлерівці зосередили свої сили на третю висоту. В шостий раз С.О.Плющенко повів свої танки в атаку. Ворог артилерією танків створив суцільну висоту вогню. Та це не зупинило танкістів, і вони кинулись на гітлерівців.
В цей період на старшого лейтенаната із скирт сіна кинулись два важких «тигри». Вміло маневруючи, С.О.Плющенко підбив один з них, другий почав швидко втікати, але старший лейтенант пішов напереріз до втікача. Тут з флангу на Плющенка обрушились три середніх німецьких танки. В нерівному поєдинку вогнем своєї гармати старший лейтенант підпалив один танк, а інші кинулись врозтіч. Виявивши склад боєприпасів, С.О.Плющенко підпалив його, вийшов на гребінь третьої висоти, де протягом чотирьох годин з невеликою групою автоматників удержував її.
Щоб зірвати успіх наших військ, ворог на цю висоту кинув всю авіацію, чим йому вдалося притиснути нашу піхоту до землі і підпалити один танк. Воїн Плющенко вміло застосував свій маневр, ввів в оману авіацію про
тивника, пустивши білі ракети в н апрямку гітлерівських військ. Після цього їх авіація почала бомбардувати свої бойові порядки. Танк Плющенка був підбитий, а сам він поранений в голову.
Та, не зважаючи на це, він продовжував залишатись серед автоматників на гребені висоти, і тільки за наказом командира полку С.О.Плющенко вийшов з бою.
Своїм героїчним вчинком і мужністю С.О.Плющенко забезпечив захват ворожої висоти, чим закріпив міцність плацдарму наших частин на правому березі Дніпра, далі його розширення і безпеку переправи.
В цих бойових операціях С.О.Плющенко особисто сам знищив 3 автомашини з піхотою, батарею протитанкових гармат, 12 кулеметів, 140 солдат і офіцерів ворога. Рота Плющенка знищила 3 танки, 6 бронетранспортерів, 5 автомашин з піхотою і боєприпасами, склад з боєприпасами, 8 дзотів, 6 мінометних батарей, 20 кулеметів, понад 200 солдатів і офіцерів. . .
Він обіцяв, що коли буде повертатися із Кремля після отримання нагороди і видасться хоч маленька можливість, обов'язково загляне додому.
Обіцянки він не дотримав. Війна прямо з Кремля покликала в бій. Замість зустрічі останній лист:
"Здраствуйте, дорога мама і братик Вася! Немає більшої радості, ніж отримати від вас листа ... в далекому майбутньому зустрінемося. Я вірю в свою долю ..."
Але 15 лютого 1944 року він загинув смертю хоробрих в бою. Його прах навічно залишився на Україні, в селі Запорізькому Апостолівського району Дніпропетровської області під обеліском із зіркою.
Він навічно залишився серед робітників фабрики Ногіна. Його ім'я, в числі інших 69 героїв Радянського Союзу, вихованців танкового училища, викарбовано на обеліску, на меморіальних дошках російських і українських шкіл. У місті Клинці Брянської області на фасаді будинку і на будівлі школи, в якій він навчався, встановлені меморіальні дошки. Вулиці імені Сергія Плющенка є на Брянщині та на Україні.
В нашому селі ім’я Сергія Олексійовича Плющенка носить центральна вулиця. Це одна з кращих вулиць села, на якій знаходиться наша школа,
будинок культури, дитячий садок, відділення пошти та ощадбанку, амбулаторія, магазини.
Біля плити, на якій викарбовано те, що вулиця названа ім’ям С.О.Плющенка, завжди лежать квіти. В дні революційних і воєнних свят вдячні жителі села покладають сюди вінки та квіти.
Згадувати про загиблих важко. Думати гірко. Не пам’ятати неможливо. Ніхто з них не думав про славу, коли йшов на смертний бій з ворогом – і слава їх знайшла. Ніхто з них не думав про безсмертя – і вони лишились вічно живими.
Додатки
Документ №1
Документ 1
Документ 2
 |
Світлини 1
 |
Світлини 2
Світлини 3
Список використаної літератури:
1. Матеріали сільської бібліотеки Запорізького БК.
2. Статті з газети «Апостолівські новини».
3. Матеріали з інтернету.
Родинне свято
Вчитель. А чому це, а чому
Всі такі веселі?
Чом так
радісно у нас
Нині у
оселі?
Недарма
(2р.) дружно сміх лунає.
Що у
нас?(2р.)
Хто з вас
відгадає?
1-й учень. -Може, ми поїдем в цирк?
Вчитель. –Ні
2-й учень. -Може, прийде чарівник?
Вчитель. –Ні!
3-й учень. -Може, в когось іменини?
Вчитель. -Ні!
4-й учень. -Може, свято буде нині?
Вчитель. -Так!
-А яке ж?
Скажіть-но,милі!
Діти. - Свято нашої родини.
Вчитель. Добрий день, наші мами!
Добрий день,
татусі!
Добрий день,
любі дітки,
Бабусі й
дідусі!
І, звичайно,
гості всі!
Просимо всіх
до господи.
Нас врятує
від негоди
Щира пісня,
рідна мова,
Мудра бесіда
- розмова.
Вчитель. Сьогодні ми зібрались разом у шкільній домівці ваших дітей на радісне родинне свято. Зовсім
недавно, 23 лютого, ми святкували День захисника Вітчизни, або, як кажуть в
народі, день мужчин та хлопчиків. Саме з цим святом ми й будемо вітати сьогодні
наших татусів і дідусів. А ось через день ми будемо святкувати прекрасне свято
весни, міжнародний жіночий день 8 Березня,
або, як кажуть, день жінки, день мами. Отож, із цим святом ми будемо
вітати наших любих матусь і бабусь. Хай промінець добра і любові торкнеться сьогодні
кожного серця, і від нього хай засвітиться щастям ваша рідна домівка. Нехай на
ваших обличчях засяє посмішка і зігріє ваші серця. В цьому нам допоможе пісня.
( Звучить пісня «Цьом! Цьом!» ).
Вчитель. Нехай не
ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була
мама. Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам
запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше
схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захист. Тому ми й розпочнемо наші вітання з
мам.
7-й учень. Є в нашій
мові прекрасні звертання,
Добрі і
щирі, чудові слова.
Тими словами
усяк без вагання.
Маму
найкращу свою назива.
8-й учень. Мамо, матусенько,мамочко, ненько,
Матінко,
усміх твій ніжний ловлю.
Мамочко
рідна, моя дорогенька,
Я над усе
тебе в світі люблю.
1-й учень. Мама - найкраща людина у світі,
Знають це
всі: і дорослі, і діти.
Горе не ляже
на рідний поріг,
Мама не
пустить, вона - оберіг!
2-й учень. Любі матусеньки, прийміть
від нас в дарунок цю пісню.
Звучить пісня «Свято мами».
3-й учень. А ще прийміть від нас ці
подаруночки, які ми з великою любов’ю виготовили своїми руками.
Діти вручають подарунки мамам.
Вчитель проводить конкурси:
''Чарівна
доріжка"
(на підлозі викладена доріжка з квітів. На її кінцях
стоять мама і донька чи син. Вони мають право зробити крок
назустріч один одному тільки після лагідного звертання. 8 квіточок, посередині
приз);
«Мамині руки» (діти із закритими очима впізнають маму по руках).
Вчитель. Поряд зі
словом "мама" завжди стоїть сильне, мужнє слово «тато». Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово
–це закон.
Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї, зразок для своїх
дітей.
Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною, справедливою,
щоб був мудрим і мужнім. Діти добре розуміють , що хоча ззовні їхні тати часом
суворі, вимогливі,
але
в своїй душі вони добрі, ласкаві та ніжні, як мама. Це іхня чоловіча
вдача не дозволяє їм показати себе. Батькова любов до дітей стримана. Недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так,
щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.
4-учень. Я і до тата умію звертатись.
Хочу в
словах передати тепло,
Щоб мій
татусь міг частіше всміхатись
І щоб в душі його сонце цвіло.
5-учень. Татку, татусенько, таточку, татку,
Кращого в
світі немає навкруг.
Таточку,
хочу тебе обійняти,
Ти мій
порадник, заступник і друг.
6- й учень. Де знайти співачку, аби оспівати,
Де ті фарби взяти, аби замалювати?
Хоч би я співала краще за пташатка,
То не виспіваю, як люблю я татка!
7-й учень.
Дорогі татусі! Ці подаруночки ми виготовили для вас з великою любов’ю.
Діти дарують подарунки татусям.
Вчитель. А зараз наші хлопчики заспівають про
те, які вони справжні мужчини зі своїми татусями.
Звучить пісня «Ми мужчини – тато, я!»
Вчитель проводить конкурси:
«Татусь – син» (впізнати свого сина із
зав'язаними очима);
"Говори правду» ( тато і дитина стоять спиною один до
одного. Задається питання.
Дитина
кивком голови відповідає "так" чи "ні». Після цього тато вголос
відповідає на питання:
- Вашій
дитині 6 років?
- Чи любить
ваша дитина манну кашу?
- Чи
застеляє ваша дитина своє ліжко?
- Чи любить
вмиватися ваша дитина?
- Чи миє
посуд тато?
- Чи робить
дитина ранкову зарядку?
- Чи
розповідає тато казку перед сном?
- Чи любить
грати у футбол?);
«Знайди зошит дитини» ( на
виставці зошитів тато знаходить зошит дитини ).
Конкурс «Сімейний бюджет». ( Викликаються дві родини, дається однакова кількість монет (по 1 та 2
копійки) у сумі 99 коп. Завдання: хто швидше порахує.)
5-й учень. Рідна мамо, рідний тато!
Я вітаю вас зі святом.
Я люблю вас щиро - щиро!
Вам бажаю щастя й миру.
6-й учень. Ви мене любіть, рідненькі,
Бо я ще
такий маленький.
Хочу бути на
вас схожий,
Як і ви
такий же гожий.
Хай моє
хороше слово
Розквітає
веселково.
Вчитель. Наше родинне
коло не обмежується мамою і татом. Невід'ємна частина кожної сім'ї - це бабусі
та дідусі.
Наші бабусі - невтомні трудівниці, берегині
скарбниці мудрості, звичаїв та обрядів, цікаві казкарки. Ось, вслухайтесь, діти, у саме слово бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка.
Воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе.
Заради онуків вона віддасть усе, останньою
крихтою поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей:
"Діти - це діти, а справжні діти - це онуки. Онуки удвічі дорожчі". Ви їхні пташенятка, ластів'ятка, котенятка, сонечка,
зайчики. То ж
зверніться до своїх бабусь зі словами вдячності.
8-й учень. Ми в роботі з бабусею разом,
Я -
найперший її помічник.
Мені
хочеться, щоб у бабусі
Гарний настрій
ніколи не зник.
1-й учень. Дякую, бабусю, що ти у мене є,
Дякую за
серце лагідне твоє,
Що терпіння
маєш і мене всього навчаєш.
2-й учень. Бабусечко, бабуся,
Я до неї
притулюся,
Все бабуся
зрозуміє,
Приголубить,
пожаліє.
Бо бабуся -
охорона,
Від всіх
недуг оборона.
3-й учень. Часто саме бабусі доглядали, виховували нас, вкладали нас спати, поки мами
були на роботі.
4-й учень. А цікаво, чи пам’ятають бабусі
колискові пісні?
Давайте
попросимо, щоб вони нам заспівали.
Бабусі співають колискові.
Вчитель. Бабусі та дідусі не просто люблять своїх
онуків. Вони їх пестять і голублять. Особливо дідусі. Дідусь... Ця людина в нашому житті завжди
викликає повагу. Досвід, отриманий у спадок від нього, залишається золотим
набутком на все життя. Дідусь—це справжня енциклопедія. Незабутні його розповіді,
цікавинки
надовго закарбовуються в пам'яті, тому що виховують любов до природи, вчать нас
мудрості та краси, благородства і мужності.
Недарма ж говорять, що дідові слова - то
святі скарби, то вода жива.
5-учень. Свого дідуся знаю я з давніх - давніх пір,
Його обличчя любе, його
ласкавий зір,
6-й учень. Замислиться
дідусь мій, зажмуриться на мить,
І знов, дивись, сміється,
ласкаво гомонить.
7-й
учень. Та над усе найбільше сподобались
мені
Його ласкаві руки, умілі та
міцні.
8-й
учень. Оцим рукам хорошим робота
неважка,
Все вміє, все покаже
дідусева рука.
1-й
учень. У кожного дідуся турбот - не
злічить!
Одному всю роботу нелегко зробить.
2-й
учень. І хочемо вам, рідні, таке усім сказать:
Ми будем дідусеві завжди допомагать.
Вчитель. А ми зараз перевіримо, чи й справді ви готові допомагати своїм
дідусям.
Вчитель проводить конкурс: «Овочі для борщу і вінегрету»
( Дідусі читають, яку їм страву потрібно приготувати:
1 команда
«Борщ»: капуста, картопля, буряк, морква, помідори, цибуля, петрушка.
2 команда
«Вінегрет»: капуста, картопля, буряк, морква, огірки, цибуля, петрушка.
Діти, відгадавш загадку, шукають серед інших предметів овочі і приносять дідусеві в кошик.
1 команда
«Борщ»: капуста, картопля, буряк, морква, помідори, цибуля, петрушка.
2 команда
«Вінегрет»: капуста, картопля, буряк, морква, огірки, цибуля, петрушка.
Дідусі перевіряють онучат, складають у кошики. Підводиться результат конкурсу.
)
Вчитель. Любі наші бабусі та дідусі,
Ваші онучатка, хоч ще й невеликі, але мають вмілі руки. Вони для вас, за вашу ласку, за вашу
доброту, за ваші вмілі руки, приготували подарунки, які завжди, де б ваші онучата не були, нагадуватимуть вам
про них.
(Звучить запис пісні «Бабуся». Діти вручають подарунок бабусі
й дідусеві ).
Вчитель. І звичайно ж наші хлопчики
напередодні свята 8 Березня хочуть привітати свою єдину однокласницю, нашу
чарівну Марійку.
1-й хлопчик. А у нашому у класі
диво-дивина,
2-й хлопчик. Вранці дівчинку
маленьку мама привела.
3-й хлопчик. І замовкли всі одразу в
класі хлопчаки.
4-й хлопчик. Здивувались на полицях
стомлені книжки.
5-й хлопчик. А у неї очі сині і
кирпатий ніс.
6-й хлопчик. Підійду і привітаюсь:
«Добрий день вам, Міс!»
7-й хлопчик. Я віддам їй ляльку
Барбі й нового слона.
8-й хлопчик. Все для того, щоб
сміялась весело вона.
Разом. Все для того, щоб сміялась весело
вона.
Марійку нашу
ми вітаємо, і захищати обіцяємо!
Подаруночок даруємо, і на танок запрошуємо!
Хлопчики дарують подарунок і танцюють з Марійкою вальс.
Сідають на місця.
Вчитель. Дорогі батьки, бабусі, дідусі, гості! Я дякую вам, що ви знайшли час і завітали до нас на свято, за все хороше, що ви зробили, і робити для своїх дітей та онучат. Ви, дітки, пам’ятайте,
що найкращі дні для ваших рідних – це дні, коли щасливі ви - їхні діти та
онуки. Від вас залежить, скільки днів таких ви зможете для своїх близьких людей зробити.
Даруймо ж радість нашим рідним, бо
їм турбот і горя вистачає.
Нехай всі
родини, як пишний вінок,
Щастям
барвистим будуть багаті.
Бабусю
шануймо і дідуся,
Матусю
любімо і тата.
Нехай родина
дружна уся
Буде на
радість завжди багата!
Хай тішаться
внуками бабуся і дід,
Хай тато і
мама радіють дитині.
Хай буде, як
дуб, могутній наш рід!
Хай злагода
й мир запанують в родині!
Я ще раз вітаю всіх вас зі святами. І на згадку дарую вашим родинам ці
сувеніри.
Розробка уроку
читання в 4 класі
Тема:Події Великої Вітчизняної війни. Ю.
Збанацький «Гвардії Савочка». Ілюстрація картини П. Козина «Земляк».
Мета: Розширити
знання дітей про події ВВв, викликати
інтерес до краєзнавчої роботи.
Формувати уміння
характеризувати головного героя твору, ставити запитання один одному за
прочитаним, знаходити діалоги у тексті, вміти їх читати.
Розвивати уміння
аналізувати картину, зіставляти прочитане і побачене; розвивати комунікативний
потенціал, вербальні і невербальні засоби спілкування, мислення, пам’ять.
Удосконалювати
навички швидкого, свідомого читання. Стимулювати уяву та самостійні судження
учнів, опираючись на їхній життєвий та читацький досвід.
Створювати
сприятливі умови для індивідуального самовираження; виховувати силу волі, характер,
почуття патріотизму.
Методично-дидактичне забезпечення уроку:
презентація до уроку, комп’ютер, ілюстрації, таблиці Шульте.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Вчитель. – До
нас завітали гості
шановні!
Такі ж
вчителі, як і я.
Вітайтеся, дітки,
з гостями швиденько
Й почнемо
своє заняття.
Учні (повернувшись до гостей).
– Добрий
день вам, вчителі,
Української
землі!
Шана Вам
й низький уклін
Від запорізьких
школярів!
Вчитель. –
А тепер зручно
всі сідаємо
І наш
урок розпочинаємо.
Щоб урок
пройшов не марно,
Треба сісти
рівно, гарно.
Щоб знання
міцні здобути,
Уважними всім
треба бути.
ІІ.
Актуалізація опорних знань.
1.
Мовна розминка.
1)
Промовляння
чистомовки.
– Дуже важливо
регулювати своє дихання
під час читання. Отож, потренуємося.
Ик - ик - ик- на стіні висить рушник,
Ні - ні - ні- там узори чарівні,
Ри -ри - ри- різнобарвні кольори,
Им -им - им- ми любуємося ним.
2)
Читання скоромовки.
Миру
в Україні - бути!
Миру хочуть добрі люди.
І дорослі, і малі
Прагнуть миру на Землі!
2.
Розчитування. Мультимедійна вправа «Швидко читаємо».
-
Туристи мандрують морями, лісами, ріками та горами.
-
Діти не знали, що заглядати в чужі вікна дуже негарно.
-
Всі народи рівні, та земля там найкраща, де вродився ти.
-
На виноградних лозах привабливо сяяли солодкі грона.
-
Теплі й ласкаві руки у мами – літнє проміння нагадують нам.
-
Промінь сонця заглянув у вікно, ковзнув по стіні і стелі.
3. Вправи для розширення кута зору.
1)
Робота з таблицею Шульте.
21
|
5
|
20
|
2
|
8
|
13
|
23
|
9
|
14
|
12
|
24
|
10
|
1
|
19
|
17
|
16
|
7
|
18
|
25
|
6
|
3
|
15
|
4
|
11
|
22
|
2)
Читання прислів’я за таблицею.
1
Ба
|
4
сні
|
3
то
|
7
га
|
5
гу-
|
9
хлі
|
2
га
|
6
ба
|
8
то
|
10
ба
|
ІІІ. Перевірка домашнього завдання.
-
Вдома
ви над яким текстом працювали?
-
Хто
його автор?
-
Хто
веде розповідь?
-
Про
що любили слухати діти?
-
Скільки
років дядькові Андрієві?
-
Прочитайте,
як мати готувалася до подорожі вправою «Диктор».
-
Про
що запитав хлопчик у мами і що вона йому на це відповіла?
-
Прочитайте,
як подорожувала сім’я морем.
-
Як
продовжувалася подорож сім’ї переселенців?
-
Розкажіть,
які труднощі долала сім’я на новій землі.
-
Що
порадив дядько Андрій дітям?
-
Які
слова в його порадах виражають головну
думку твору?
- Отже, діти, де б ви не були, куди б не
закидала вас доля, завжди пам’ятайте, що ви – українці.
ІV. Фізкульхвилинка
(вправи школи ейдетики, що розвивають мислення і пам'ять – тренуємо голову за
допомогою рук і відпочиваємо).
V. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми
уроку.
- Сьогодні ми
перегорнемо ще одну сторінку історії нашої країни. Яку саме, здогадайтесь, прочитавши мовчки наступний
текст:
У 1939 році розпочалась Друга світова
війна. А через два роки фашистська Німеччина напала на нашу мирну країну.
Загарбники просувались країною дуже швидко, руйнуючи на своєму шляху заводи і
фабрики, культурні і історичні пам’ятки, запроваджуючи свої окупантські закони.
-
То про які події ми будемо говорити сьогодні,
здогадались?
-
Отже, прочитайте тему уроку (діти
читають тему уроку, записану на дошці).
VІ. Спийняття
та усвідомленя нового матеріалу.
1.Хвилинка ейдетики.
- Розпочнемо опрацювання
нової теми хвилинкою ейдетики. На дошці
написані слова (козиряв, сержантські погони, окопчик, Радянська Армія, шинелька,
гвардійський полк, Радянський Союз, кашовари, похідні казаночки), які
потім зустрінуться в новому тексті. Вам потрібно знайти асоціацію ілюстрації, яку
показуватиму я, зі словом, яке записане
на дошці, і запам’ятати.
- Пізніше ми ще
повернемося до цих ілюстрацій.
2. Розповідь про письменника.
- Україна
втратила кожного 6-го жителя в тій страшній війні. За Батьківщину в боях
вмирали однаково і дорослі, і діти. У пам’яті фронтовиків збереглися теплі
спогади про вихованців полків, маленьких солдатів. До теми війни не міг не
звернутися відомий український письменник Юрій Збанацький, про якого нам
розповість наше «Довідкове бюро».
«Довідкове
бюро» ( учні розповідають про
письменника)
1. Юрій Оліферович Збанацький народився
на Чернігівщині у 1914 році. Батько – учасник першої світової війни, був поранений, довго хворів і
рано помер. Хлопчик закінчив початкову
школу у рідному селі Борсуків, семирічну — в районному центрі, що знаходився за
тринадцять кілометрів від села. І хоча долати пішки щодня таку відстань було
нелегко, хлопчик залюбки оволодівав знаннями.
2. Писати вірші і оповідання почав ще
навчаючись у школі. У 18 років почав педагогічну діяльність. У роки війни
організував партизанський загін. Виданий зрадником, потрапляє до рук фашистів. . У полоні він був дев'ять
місяців 9 місяців, і за цей період встиг пройти
Чернігівську тюрму, концтабір, голод і тортури.
В осінню ніч 1942 року Збанацькому
вдалося втекти.
3. Тоді німці схопили його матір, але ні
тортури, ні катування не змусило жінку видати сина. Вона була страчена. Від рук фашистів також загинув
його рідний брат, якому було лише 14 років.
Сильний духом письменник витримав тяжкі удари долі. Він пише вірші, оповідання, які читає в перерві між боями
солдатам.. Після війни продовжував писати про
мужність людей, які боролися за визволення своєї Вітчизни.
Помер у 1994 році.
3.
Опрацювання тексту.
А) словникова робота:
-
Сьогодні ми
прочитаємо один із таких його творів «Гвардії Савочка». Та перш ніж приступити
до читання, ми пограємо в гру «Найвлучніший» (словникова робота). І
тепер в пригоді вам стануть малюнки, з якими ми працювали.
-
Ваше завдання: найвлучніше пояснити значення
поданих слів і словосполучень. Той, хто
справиться з цим найкраще і буде переможцем гри.
-
Радянський
Союз - держава, що складалась з 15 республік;
-
Радянська
Армія - армія Радянського Союзу;
-
гвардійський
полк - війська, які відзначились особливим героїзмом,
стійкістю;
-
кашовари -
солдатські кухарі;
-
похідні
казаночки - військовий посуд;
-
шинелька - верхній формений одяг для особливого крою для військових,
службовців,певної категорії учнів;
-
хвацько - чітко,
з великим задоволенням;
-
козиряв - вітав
по військовому, прикладаючи руку до козирка військового головного убору;
-
сьорбали - пили
рідину видаючи звуки;
-
окопчик
- невеличка яма, викопана військовими для захисту від
куль ;
-
виріс
з-під землі - з’явився несподівано;
-
остовпіли
з подиву - дуже здивувались.
Б) читання
тексту вчителем та сильними учнями.
-
А тепер сядьте рівненько, відкрийте свої підручники на ст. 30 і
слідкуйте уважно.
В) тести на усвідомлення прочитаного:
-
1. Це було тоді
-
А) коли фашистів
гнали із рідної землі
-
Б) коли стояли морози
-
2.Полк вступив
-
А) в українське село
-
Б)місто київ
-
3. Хлопчик ховався
від німців
-
А) в окопчику
-
Б) за деревом
-
4. Хлопчика звали
Савочка
-
Б) Іванко
-
5. Хлопчику пошили
-
А) чобітки, шинельку
-
Б) сорочку
-
6. Хлопчик любив
-
А) жарти
-
Б) пісні
-
Хто головні герої твору? В які часи відбуваються
події?
Г) повторне самостійне читання тексту:
- Завдання:
підкресліть речення і вислови, які можна використати у характеристиці
Савочки (після читання діти зачитують підкреслені слова та речення).
Д) усвідомлення прочитаного:
- Що побачили солдати, вступивши у село?
- Як проходив солдатський обід?
- Що здивувало солдатів?
- Де переховувався хлопчик?
- Чому солдати взяли Савочку із собою?
- За що гвардійці
любили Савочку?
Е) вибіркове читання:
-Зачитати в особах, як хлопчик став сином полку?
-Зачитати, який вигляд мав Савочка, коли став сином
полку?
Є)
закріплення вивченого:
- Давайте
складемо сенкан до слова Савочка.
Савочка
Кмітливий,
сміливий.
Козиряє,
доповідає, жартує.
Маленький
патріот своєї країни.
Син
- Яка головна
думка оповідання?
4. «У картинній галереї». Опис картини П. Козина
«Земляк».
- Розгляньте репродукцію картини П. Козина «Земляк» (с. 32).
- Події якого
часу зобразив художник?
- Кого ви бачите
на передньому плані?(Солдата, який
,мабуть, після бою обідав. У нього на колінах хлопчик, який їсть із
солдатського казанка).
- Зверніть увагу
на вираз обличчя солдата, хлопчика. Який він?(Зажурений, похмурий).
- Як ви думаєте, чому зажурився солдат, взявши на
руки чужого хлопчика?(Він , очевидно,
згадав свого сина, який, мабуть, теж голодний, чи прихистить хтось його, чи
допоможе у скрутну хвилину).
- Що бачите на
задньому плані?(Позаду видніється ліс, на
узліссі танк).
- Які кольори
переважають на полотні?(Жовто-коричневі,
темно-зелені).
- Чому, на вашу
думку, саме такі фарби використав художник?(Щойно
завершився бій, він був важким, виснажливим. На землі не залишилося ні
травинки, ні квіточки . Від гусениць танків знищилось все живе, тому й немає
яскравих барв).
-Чому автор
назвав картину «Земляк»?
- Зіставте зміст
прочитаного оповідання і картину. Що спільного в обох творах?
VІІ. Підсумок уроку.
-
Скажіть, чому ми
через роки повинні пам’ятати про тих, хто відвоював мир на нашій землі?
-
А чи знаєте ви, що
відзначає саме сьогодні наша Апостолівщина? Не забудьте привітати своїх
дідусів, знайомих, всіх, хто причетний до Великої Перемоги, з сьогоднішнім
святом.
-
Щоб зберегти мир,
треба пам’ятати про війну, про людей, які воювали, вшановувати пам'ять
загиблих. Без миру немає дитинства, немає майбутнього.
-
Ми пам’ятаємо всіх,
Хто віддав
життя за те,
Щоб не було
війни нової,
Щоб сонце сяяло золоте!
-
У
нашому «Читайлику» ви на перерві можете побачити
дитячі книги, присвячені темі війни. Хто забажає, може взяти почитати. Серед
них є й збірка оповідань Ю.
Збанацького, яка так і називається «Гвардії Савочка», і в якій крім цього
оповідання є два інші.
VІІІ. Самооцінювання.
- Я пропоную вам оцінити свою діяльність на
уроці. Підійдіть до куточку самооцінювання і оцініть свою роботу на сьогоднішньому уроці.
-Прошу оцінювати
себе об’єктивно, чесно.
ІХ. Домашнє
завдання.
-
Читати і переказувати оповідання .
-
Скласти сенкани до
слів війна та мир.
-
Скласти усну розповідь за картиною «Земляк».
Конспект уроку математики у 1 класі.
Підготувала Сьомкіна О.В.
Урок 36
СКЛАД ЧИСЛА 10. ПОСЛІДОВНІСТЬ
ЧИСЕЛ У МЕЖАХ 10. СКЛАДАННЯ І РОЗВ’ЯЗУВАННЯ
ВИРАЗІВ НА ДОДАВАННЯ. НАПИСАННЯ ЦИФР.
Мета.
Розглянути всі варіанти складу числа 10. Вправляти учнів у засвоєнні складу
числа 10. Закріплювати навички складати і розв’язувати вирази на додавання.
Обладнання. Демонстраційний матеріал: предметні малюнки, таблиці «Знайди помилки» та
«Порівняй числа», малюнки вагончиків, програвач.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повторення вивченого.
1.
Фронтальне
опитування:
-
Назвіть
числа від 1 до 10; від 10 до 1; від 4 до 10; від 6 до 10.
-
Як
одержали число 10?
-
Назвіть
сусідів чисел 6, 8, 3.
-
Покажіть
віялом число, наступне за числом 7.
-
Покажіть
віялом число, яке передує числу 5.
-
З
яких двох чисел складається число 9?
2.
Лічба
предметів у межах 10 за предметними малюнками.
3.
Гра
«»Складіть поїзд».
(Учні
розташовують вагончики від 1 до 10).
4.
Вправа
за таблицею «Знайди помилки» (учні
виправляють помилки у виразах, які допустив Незнайко).
5. Вправа за таблицею «Порівняй числа» (учні ставлять між числами знаки , , =).
ІІІ.
Вивчення нового матеріалу.
1.
Вправи
на склад числа 10.
На дошці намальовано кружечки білою крейдою. Учні біля
дошки доповнюють кожен ряд відповідною кількістю кружечків червоною крейдою.
Складають і записують рівності.
10=9+1 10=1+9
10=8+2 10=2+8
10=7+3 10=3+7 10=6+4 10=4+6
1.
Робота
з демонстраційним матеріалом.
Учні розглядають виставлені на набірному полотні
геометричні фігури, зображення сонечок (комаха й зоря), визначаючи й запам’ятовуючи
пари чисел, що пояснюють склад числа 10.
2.
Робота
з підручником.
1)
Лічба
предметів. Складання рівностей.
2)
Назвати
пропущені числа. Назвати сусідів числа 9. Порівняти числа.
3)
Полічити
в кожній смужці окремо білі й голубі клітинки. Записати рівності (в звичайних
зошитах). Пояснити, на які два числа можна розкласти число 10.
4)
Заповнити
віконця. Записати рівності (в звичайних зошитах).
5)
Вправа
з логічним навантаженням.
ІV.
Фізкультхвилинка (музична).
V.
Розвиток математичних знань.
1. Робота в зошиті з друкованою основою (І ч., с. 37)
(крім 3 завд.).
2. Задачі-вірші.
·
Руки
вгору підніміть,
пальці швидко полічіть:
зліва 5 і справа 5.
Скільки разом? Як
сказать? (5+5=10)
·
Швидко
їде Федя
на велосипеді,
а за ним - ще 9 хлоп’ят.
Скільки хлопців їде в сад? (1+9=10)
·
У
Оленки 3 копійки,
а Надійка має 7.
Допоможемо дівчаткам
порахувати гроші
всі. (3+7=10)
VІ. Підсумок
уроку.
Виступ учнів 4 класу на святі останнього дзвоника
2015 рік
Учень. Прийшла такая вже пора,
Що розставатись нам пора.
Але не сумувати тут зібрались,
А пригадати, як все починалось.
Учень. Ми перегорнемо листки
Життя шкільного враз,
Вже зараз ми – випускники,
Але колись ішли до школи в 1 клас.
Голос з-за куліс. Було це 1 вересня 2011 року.
Звучить мелодія. З одного боку з-за куліс виглядають діти, з іншого – вчителька. Вчителька гукає дітей до себе. Діти, вагаючись, підходять до вчительки. Зустрічаються на середині сцени. Мелодія затихає.
Звучить пісня-діалог (у супроводі баяну):
Вчитель. Привіт!
Учні. Привіт!
Вчитель. Привіт!
Вчитель. Ви на питання дайте відповідь.
Учні. Яке?
Вчитель. Ви хочете навчатись?
Учні. Ні!
Вчитель. Ой лишенько!
Учні. Ми пожартували!... Так!!!
Вчитель. Ви не лякайте, дітки, мене так!
Разом. Спалахнуть на небі із зірочок слова:
«Друзі – ти і я! Ми – одна сім’я!».
Вчитель. Саме з цієї жартівливої пісеньки і розпочалося наше з вами, любі мої діти, серйозне шкільне життя. Пам’ятаєте?
Учень. Ми пам’ятаєм, було навкруги
Море квітів і звуків.
Із теплих маминих рук
Учитель взяв мою руку.
Учень. Наче весела родина,
Всі ми зайшли в світлий клас.
І тоді почалося
Нове життя у всіх нас.
Учень. Так поступово ми звикали
Тримати ручки й олівці.
Вже нас контрольні не лякали,
Ми часто чули:
Вчитель. "Молодці” .
Вчитель. Пам’ятаю і зараз, крізь роки,
Перші труднощі, гарний наш клас.
Як же швидко пролинув той час!
І ви всі перейшли в 2 клас.
Учень. В світлий, ще ранковий час
В свій просторий , гарний клас
Ми приходим завжди в строк.
Учень. Зустрічаємо ми друзів,
Й у тіснім веселім крузі
Починається урок!
Учень. А пам’ятаєте, вчителько наша,
Скільки свят Ви для нас провели,
Ми співали пісні, танцювали,
Наче справжні артисти були!
Вчитель. Так, мої любі, я все пам’ятаю: і Гномиків, і Мотрійок, і дресировану гусеницю Матильду, і український танок з глечиками та багато-багато інших ролей, з якими ви справлялись дуже вправно.
Та зараз хочу, щоб ви пригадали,
Як на родинному святі у 2 класі на ложках грали.
Пам’ятаєте?
Учні. Пам’ятаємо!
Вчитель. Пригадаєте?
Учні. Пригадаємо!
Звучить мелодія, діти грають на ложках.
Учень. Ось третій дзвінок нас в дорогу покликав.
І весело, й сумно всім водночас.
І як не хитруй, а вже стали дорослі,
Бо всі перейшли в 3 клас.
Учень. Ми всі засвоїли чудово
Прикметник, суфікс, дієслово,
Диктантів купу написали.
Освіченими дуже стали.
Вчитель. Та, мабуть, у школі всі запам’ятали,
Як хлопчики 3 класу жінок і дівчаток
З 8 Березня вітали.
Учень. Без зайвих слів – то був наш успіх!
Учень. Так. Сам директор викликав нас на «біс».
Звучить музика. Хлопчики виконують приспів пісні:
Девочки, девушки - удачи вам по жизни!..
Женщины, бабушки - не оставаться лишними!..
Девочки, девушки - всех поздравляем!..
Женщины, бабушки - здоровья желаем!..
Вчитель. Ось і підійшли ми з вами, мої любі діти, до 4 класу. Чотири роки піднімалися ви сходинками щкільного життя. А тепер, такі організовані, серйозні, грамотні, майже дорослі… Дорогі діти, я вдячна вам за те, що ви були в моєму житті, бо не тільки я навчала вас ці роки, але й сама навчалася у вас.
Як швидко настало
Прощальне це свято,
Як швидко прийшов
Розлучатися час.
Тож хочу я, діти,
Щоб ви пам*ятали,
Як я вас дружити,
Трудитись навчала.
Ви вдячними будьте,
І несіть у життя
Найкращі думки
І свої почуття!
Про сум уже досить, ні жодного слова,
Сьогодні ж у вас свято,
Прийшли привітати і мами , і тата.
Прийміть і мої найщиріші вітання,
Хай збудуться мрії і ваші бажання!
І сьогодні я хочу подарувати вам ці дзвіночки, як символ першого і останнього дзвоника в початковій школі.
( вручення дзвіночків дітям).
Учень. Хоч сьогоднi в нас i свято,
Тiльки є одна печаль:
Вчителька не йде у п’ятий,
Розлучатися так жаль!
Учень. Як швидко пролетiли
Роки, неначе днi.
Ми так рости спiшили,
Як трави навеснi.
Учень. Iз Вами ми ділили
І радiсть, i печаль.
Ми так рости спішили!
Тепер прощатись жаль.
Учень. Учителька найперша,
Як зiронька ясна.
На все життя у серцi
Залишиться вона!
Учень. Терпляча, добра, мила,
За кроком крок, щодня,
І нас добра навчила,
Дала мiцнi знання.
Учень. Не скажеш: «Стiйте роки!
Дитинство, постривай!»
І школi початковiй
Ми скажем
Учні. «Прощавай!»
Учень. Приготуйте фотоплiвки!
Зараз дружно весь наш клас
Заспiває ще й частiвки
І для себе, i для вас!
Виконують частівки.
1. Ми, звичайно, не найстаршi,
Але вже й не малюки!
Знають всi: четвертий клас —
Це також вилускники!
Приспiв: Знають, всі у школі нас -
Вас вiта четвертий клас.
2. Як були ми ще малими,
Всi казали: малюки.
А тепер не малюки ми,
Ми тепер - випускники!
Приспiв.
3. В класi дівчинка одна
Ну, і п’ятеро хлоп’ят!
Доведеться нам подружок
В iнших класах позичать!
Приспiв.
4. Вже позаду початковi,
Перейшли у п’ятий клас!
Хай приймає старша школа
У свою сiм’ю i нас!
Приспiв.
5. Ой, провчилися цi роки
Ми, ну просто, залюбки!
На уроках ми сороки,
На перервах - козаки!
Приспiв.
6. Ми навчились рахувати
І письмово, і в умі.
Нам не треба калькулятор,
Калькулятор- ми самі.
Приспів.
7. Всі навчилися писати,
Ну і я навчився теж.
Кажуть вчителі і мати:
«З ліхтарем не розбереш».
Приспів.
8. Я тружуся, наче бджілка,
Бач як гарно я пишу!
Дай мені до понеділка,
Завтра батьку покажу!
Приспів.
Всі. Всi куплети доспiвали,
Прощавай, четвертий клас!
П ‘ятикласниками стали,
Привiтайте дружно нас!
Приспiв: Небо, синє-синє в нас –
Вас віта вже 5 клас !
Вчитель. А завершити наш виступ я пропоную вам, діти, словами, які були законом нашого класу, які ми повторювали з вами щодня. І бажаю, щоб ці слова й надалі були законом вашого шкільного класного життя.
Разом. У нас немає – ти!
У нас немає – я!
Ми – єдиний клас!
Ми – одна сім’я!
Звучить мелодія. Діти і вчитель сходять зі сцени, сідають на місця.
Підготувала
класовод 4 класу
Сьомкіна О.В.
Виступ
першокласників
на святі Першого дзвоника
2015 рік
Першокласники
крокують по шкільному двору до місця виступу, промовляючи промовку.
Ведучий. Раз-два!
Першокласники. Три-чотири!
Ведучий. Три-чотири!
Першокласники. Раз-два!
Ведучий. Хто крокує дружно тут?
Першокласники. Першокласники ідуть!
Ведучий. Ми навіщо
сюди йдем?
Першокласники. Зрозумієм, як дійдем!
Вчитель.
Загін, стій! Раз-два!
Всім підрівнятись, животики
втягти!
Навіщо з'явились - доповісти!
1.
Мы прийшли сюди для справи,
Дуже важливої для всіх:
Промову сказати зі сцени сміливо
І
мати успіх у вас всіх!
2. Цілий тиждень ми не грались,
Телевізор не дивились,
І
за компом не сиділи,
А промову свою вчили.
Вчитель. Вивчили?
Всі. Як змогли...
Ведучий. То кажіть вже, не тягніть!
3.
Ми вітаємо всіх вас!
Подивіться ви на нас.
Подивіться зверху вниз
І скажіть всі дружно:
Всі. Чииииз!
4.
Є причина усміхатись,
Веселитись і сміятись,
Не одна, а цілих три...
Що, не віриш? То дивись!
Вчитель. Вересень сміється всім!
Всі. Це один!
5. З
дитсадком ми розпрощались.
В нас канікули були.
А сьогодні ми зібрались
І у перший клас прийшли.
6. Дуже довго я збирався,
Форму міряв сім разів.
Одягався, роздягався,
Гарним бути так хотів.
7. Мама теж мене вдягала,
(Ти такий в нас не один!)
Бантики мені в’язала
Рівно двадцять п’ять хвилин!
8. Є у всіх нас хвилювання, бо попереду –
навчання!
Всі. Це два!
8. Що тут в школі нас чекає?
Як то вчитись? Хто б сказав...
І Петько цього на знає,
І Василь також не знав.
9. Я дивуюсь, що там знати?
Справді, ти такий дивак!
Треба ранець в руки брати,
Там побачим, що і як!
10. Головне — комп’ютер мати,
Хоч малесенький планшет.
Можна в ігри буде грати,
Чи зайти у інтернет...
11. Не журіться, добре буде,
Головне, що ми прийшли.
Вчаться ж якось в школі люди…
Подивись, як підросли...
12. От і ми тут підростемо.
Рідна школо, нас стрічай!
Вчитися сюди ідемо —
Ширше двері відчиняй!
Вчитель.
Вірять в тебе всі навколо,
подивись!
Всі. Це три!
13. Будьте всі до нас прихильні,
Бережіть, любіть без меж!
Виростемо всі ми сильні
Та сміливі, й мудрі теж,
14. Як воно у школі буде?
Як пройдуть тут наші дні?
Але вийдуть із нас люди,
Навіть дуже видатні!
15. Головне
ми все сказали. Час промову закруглять!
16. Та дозвольте нам сьогодні
Ще й танок затанцювать!
Танок
першокласників.
Вчитель. Я беру твою руку, дитино маленька,
Щиро, бережно й
ніжно в долоні свої.
Поведу через
казку, не бійся рідненька,
У незвідані далі,
в далекі краї.
Будем разом усюди
ми там мандрувати,
Перепони долати ми будем щодень.
Я навчу тебе
мислити і рахувати,
І читати, й
писати, співати пісень.
То ж давай свою
руку, і я обіцяю:
Станем друзями всі
ми на довгі роки.
Ти полюбиш цю школу і клас свій, я знаю,
І щоранку ітимеш
сюди залюбки.
Підготувала
класовод 1 класу
Сьомкіна О.В.
Стаття в газету «Апостолівські новини»
«Веселковий тиждень» у
Запорізькій школі
Кожного разу, побачивши в небі
веселку, ми, як зачаровані, милуємося прекрасним творінням природи, вражаючим
небесним явищем, яке приковує нашу увагу. Всі ми знаємо, що веселка – це не
просто гарне видовище, а й велика радість. Вона змушує посміхатися та піднімає
настрій. А тому і запропонував учнівський парламент нашої школи один лютневий тиждень (22.02-26.02) зробити веселковим, щоб наповнити шкільні коридори та класні кімнати
різнобарв'ям. Окрім цього, це був ще й методичний тиждень вчителів
початкових класів. Взагалі, тематичні тижні є традиційними у нашій школі. Вчителі
та учні початкових класів заздалегідь підготували відмінні знаки відповідного
кольору на кожен день. Першокласники щодня одягали краватки з веселими
смайликами, другокласники змінювали «метеликів» - у хлопчиків це були краватки,
а у дівчаток бантики. Учні третього класу, як справжні козачата, підв’язувались
поясками з гарними маками. А у четвертокласників відмінним знаком були бантики,
прикріплені на грудях.
Понеділок 22 лютого був днем червоного кольору . В цей день потрібно було прийти до школи в одязі червоного кольору, або з його елементом (стрічка у волоссі, краватка, носовичок у
лацкані піджаку). На ранковій лінійці відбулося відкриття «Веселкового
тижня». Майже всі учні та вчителі школи мали щось червоне у своєму одязі. Учнів
початкових класів та їх класоводів урочисто запрошували на лінійку, де вони
нагадали всім назви своїх екіпажів та девізи. Президент школи повідомила план,
за яким буде проходити «Веселковий тиждень».
Цього ж дня для початківців класовод 1 класу Сьомкіна
Оксана Василівна провела виховну годину
«Подорож до країни Ввічливості та Доброти». Діти побували у «Бібліотеці чемної
людини» і допомогли заповнити словничок «Ввічливих слів». У «Містечку вихованих
людей» виправили допущені хуліганом помилки у правилах поведінки, поставили на
місця хороші й погані риси характеру людини. На «Острові Дружби» першокласники
всім дівчаткам і хлопчикам дали поради щодо справжньої дружби. У «Селищі друзів
добра» діти пригадали такі слова, як щирість, чемність, доброзичливість,
милосердя, склавши їх з букв за визначенням даного слова.
На «Хуторі
народної мудрості» учні допомогли жителям скласти їхні «закони» – прислів’я,
які розсипалися зі скриньок. «Не радій чужому горю» - одне з прислів’їв,
значення якого змогли пояснити навіть першокласники. Трапилась під час подорожі
і неприємна зустріч з пані Шапокляк. Та діти не піддалися на її
хуліганські поради. А навпаки, перевчили
Шапокляк зі злюки на добру і милу. На кожній станції Фея країни «Ввічливості та Доброти» давала
дітям частинку ключа від своєї країни. А
вкінці, склавши його, діти стали повноправними володарями цього ключа. І
пообіцяли, що частенько будуть ним користуватися, відкриваючи двері цієї
чарівної країни.
|
Вівторок – день жовтого кольору. У цей
день в школі було дуже сонячно, адже всі прийшли в жовтому чи помаранчевому одязі. Класовод 4 класу Меньшикова Ольга
Олександрівна на дверях свого класу прикріпила цікаву інформацію про цей колір
і провела інтелектуальну гру для учнів
1-4 класів «Словограй». Завдання для були підібрані відповідно віку. Діти вставляли
пропущені букви в слова, знаходили «заховані» слова в інших, розгадували
ребуси, добирали слова на задану букву певної теми, добирали рими. Все це
супроводжувалося цікавими фізкультхвилинками.
У середу
до школи ніби вже прийшла весна. Адже це був день зеленого кольору, і всі
одягли зелене вбрання. А учні 1-4 класів
знову були запрошені на гру «Математична веселка», яку провела класовод 2 класу
Мухіна Ольга Іванівна. З самого початку кожен клас намалював, використовуючи
лише геометричні фігури, транспорт, на
якому він буде подорожувати «Математичною веселкою». Зобразили діти і ракету, і автомобіль, і
поїзд, і, навіть, трактор. Подорожуючи, діти зупинялись на різних станціях, на
яких із захопленням виконували завдання
з логічним навантаженням, розв’язували задачі та приклади, розгадували
математичні ребуси. А дитячим фантазіям не було меж, коли треба було кожну
цифру асоціювати з якоюсь тваринкою, чи людиною, і намалювати це. Після кожного
конкурсу другокласники проводили цікаві фізкультхвилинки з усіма учасниками подорожі.
Четвер для всіх учнів школи був синім днем. А
для 1-4 класів ще й спортивним. Класовод 3 класу Іванова Юлія Миколаївна
запросила всіх до спортивної зали в «Торбинку спортивних змагань».
Третьокласники привітали всіх учасників гарними словами про фізкультуру та
спорт, побажали всім удачі. Дві команди, до складу яких входили порівну учні
1-4 класів, виборювали перемогу в таких змаганнях, як «Кенгуру», «Попади в
ціль», «Жучок-павучок», «Стрибуни», «Добіжи і підкріпись». Гарні знання
показали діти і в інтелектуальному конкурсі, в якому задавались питання на
спортивну тематику. Останнім був конкурс «Острів скарбів». Діти повинні були
знайти солодкі призи. І їм теж це вдалося виконати швидко та із задоволенням. Перемогла
у цих змаганнях «дружба». А завершили
цей день цікавою піснею-грою «Якщо дружиш ти зі спортом, - роби так…»
У п’ятницю наш «Веселковий тиждень» добігав кінця. Це був
різнокольоровий день. Всі були яскраві, красиві, радісні. Із самого ранку у
шкільних коридорах початківці організували виставки малюнків «Казковий
вернісаж» та виставки творчих сімейних робіт «Світ моїх захоплень», з яких
можна було побачити, що, все-таки, у сім’ях вечорами проводять час не лише за
комп’ютерами та телевізорами, а й за давніми (вишивання, різьблення) та
сучасними (квілінг, орігамі, бісероплетіння) видами прикладного мистецтва.
Завершився тиждень великим концертом
«Фабрика зірок», на якому розкривалися юні
таланти Запорізької ЗШ. Серед них були співаки і танцюристи, читці та
гумористи, і, навіть, фокусник. Всі учасники заключного концерту були
нагороджені «медалями» «Найталановитіший». А класні колективи отримали подяки
за активну участь у «Веселковому тижні».
Захист прав та інтересів дітей,
всебічний розвиток їх здібностей, спрямування зусиль на добрі та корисні справи
– такою була мета організації «Веселкового тижня» для молодших школярів. І, на
мою думку, ми всі разом її досягли.
Класовод 1 класу
Запорізької ЗШ
Сьомкіна Оксана Василівна.
2016 рік
Немає коментарів:
Дописати коментар